Мурманськ — одне з найбільших міст на півночі Російської Федерації, розташоване на Кольському півострові. Це багатонаціональне місто є важливим економічним, науковим, культурним та адміністративним центром Мурманської області. Тут, у далекому і холодному краї мешкає понад 150 тисяч українців, з них 40 тисяч у самому Мурманську. Вони є найбільшою національною меншиною в регіоні. Серед цих українців живе енергійна патріотка своєї Вітчизни пані Наталя Литвиненко-Орлова — голова Національно-культурної автономії українців Мурманщини, котрій 9 травня виповнилося 60 років.
Написав Переклад Максима Рильського Четвер, 17 лютого 2011, 22:31
Чи не гоже було б нам, браття,
Розпочати давніми словами
Скорбну повість про Ігорів похід,
Ігоря Святославовича?
А зачати нам отую пісню
По сьогоденних бувальщинах,
Не по намислу Бояновім,
Боян-бо наш віщий,
Як хотів кому пісню творити,
Розтікався мислю по дереву,
Сірим вовком по землі,
Сизим орлом попід хмарами.
Написав Переклад Максима Рильського Четвер, 17 лютого 2011, 22:33
Глянув Ігор на ясне сонце
Та й побачив — військо тьма покрила,
І сказав до дружини-вояцтва:
«Браття мої, друзі вірні!
Лучче нам порубаними бути,
Ніж полону зазнати!
А сядьмо, браття,
На бистрі свої коні,
На синій Дон погляньмо».
Написав Переклад Максима Рильського Четвер, 17 лютого 2011, 22:35
У п’ятницю рано-пораненьку
Розтоптали вони полки погані,
Полки половецькі,
Стрілами у полі розсипались,
Умикали красних дівчат половецьких,
Тканинами, оксамитами та кожухами,
Ще й уборами пишними половецькими
Мости по болотах вимощували.
Багряне древко, а корогва біла,
Багрян бунчук, а держало срібне
Відважному Святославовичу!
Дрімає в чистому полі
Олегове гніздо хоробре,
Далеко залетіло-залинуло!
Написав Переклад Максима Рильського Четвер, 17 лютого 2011, 22:36
Зайшов тоді стогін великий,
Розтялися тяжкі прокльони
По Землі Руській.
Ой покликнули Карна і Жля,
Побігли по Руській землі,
Огонь роздмухуючи
В розі полум’яному.
Жони руські заплакали,
Словами промовляючи:
«Вже ж нам про милих своїх
Ні мислю не помислити,
Ні в думці не подумати,
Ні очима їх не побачити,
Вже ж нам серебром-золотом
Довіку не тішитись!»
Написав Переклад Максима Рильського Четвер, 17 лютого 2011, 22:37
Смутен сон приснився Святославові
На горах київських.
«Укрили мене, — каже, — звечора
Чорним запиналом на ліжку тисовому,
Черпали мені синього вина,
З отрутою мішаного,
Сипали мені на лоно
Сагайдаками порожніми поганськими
Перли великі,
Та ще й мене голубили, —
А вже в моїм теремі злотоверхім
Покрівля розвалена,
З вечора до ранку самого
Сизокрилі ворони крякали
Коло Плісненська на оболоні,
Похоронні сани їхали
До синього моря».
Сторінка 1 з 2






|