
2 червня 2011р. - Вознесіння Господнє!
Після Воскресіння Господь наш Ісус Христос сорок днів залишався на землі. Він мав зійти на небеса відразу, але Він залишився на землі, щоб переконати всіх в істинності Свого Воскресіння.
Святим апостолам Він «…являв Себе живим з багатьма вірними доказами, протягом сорока днів являючись їм і говорячи про Царство Боже» (Діян. 1, 3).
Христос возноситься на небо з гори Єлеонської, де так часто проводив ночі в молитві, де зрадив Його Іуда, звідки починався Його голгофський шлях.
Христос возноситься на небо, де належить Йому бути і де Він повинен приготувати місце для нас: «…Я йду приготувати місце вам» (Ін. 14, 2).
Написав Нестор Літописець Неділя, 13 лютого 2011, 12:37
Літописець Руський, з богом, починаємо. Отче, благослови!
Повість врем’яних літ чорноризця Федосієвого монастиря Печерського, звідки пішла Руська земля, і хто в ній найперший почав княжити, [і з чого Руська земля] такою стала.
Се почнемо повість оцю.
Після потопу-бо троє синів Ноєвих, Сим, Хам і Афет, розділили [між собою] землю. Симові дістався схід: Персида, Ватр, аж до Індикія в довжину і до Нирокурія в ширину, так би мовити, від сходу і аж до полудення, і Сурія, і Мідія, і ріка Єфрат, і Вавілон, Кордуна, Асуріани, Месопотамія, Аравія старійша, Єлумаїс, Індія, Аравія сильна, Кулії, Комагини, вся Фінікія.
Написав Нестор Літописець Неділя, 13 лютого 2011, 12:52
В літо 6421 [913]. Почав княжити Ігор після Олега. У це ж врем’я почав царювати Костянтин, Леонів син, Романів зять. І деревляни розпочали війну проти Ігоря після смерті Олега.
В літо 6422 [914]. Ходив Ігор на древлян і переміг, і наклав на них данину більшу Олегової. Того ж літа приходив Семеон Болгарський до Цареграда, заключив мирний договір і повернувся додому.
В літо 6423 [915]. Вперше прийшли на Руську землю печеніги і, заключивши мир з Ігорем, пішли до Дунаю.
Написав Нестор Літописець Неділя, 13 лютого 2011, 15:52
В літо 6478 [970]. Святослав посадив Ярополка в Києві, а Олега в Деревах. У цей же час прийшли люди новгородськії просити собі князя: «Якщо не підете до нас, то самі знайдемо собі князя». І рече до них Святослав: «Аби хто йшов до вас?» І відмовилися Ярополк і Олег. І говорить Добриня: «Просіть Володимира». Володимир-бо був від Малуші — Ольжиної любимиці, сестри Добрині, а батьком їм був Малко Любчанин, і був Добриня дядьком Володимира.
І сказали новгородці Святославу: «Дай нам Володимира».
І взяли новгородці собі Володимира.
І пішов Володимир з Добринею, дядьком своїм, у Новгород,
А Святослав до Переяславця.
Написав Нестор Літописець Неділя, 13 лютого 2011, 15:59
В літо 6495 [987]. Скликав Володимир своїх бояр і старійшин городських і сказав їм: «Оце приходили до мене болгари, кажучи: «Прийми закон наш». Потім прийшли німці, і ті хвалили закон свій. Після цих приходили жиди. Наостанку приходили і греки, хулили всі закони, свій же вихваляли. І багато чого говорили, розповідали від початку світу, мудро розповідали і про потойбічний світ, який начебто має бути, і любо слухати їх...» [Вибрали мужів славних і] розумних числом десять і сказав їм: «Ідіть найперше до болгар, випробуйте їхню віру і службу». Вони ж пішли і, прийшовши, побачили паскудні діла їхні і поклоніння в мечеті — і повернулися в землю свою. І сказав їм Володимир: «Підіть ще до німців і подивіться також, а звідти ідіть у Греки». Вони ж прийшли до німців і споглядали церкву їхню і службу в ній. І прийшли до Цареграда, і ввійшли до царя. Цар же запитав: «Ради чого прийшли?» Вони ж розповіли йому про все, що було.
Написав Нестор Літописець Неділя, 13 лютого 2011, 16:10
В літо 6522 [1014]. Коли Ярослав був у Новгороді, згідно уроку давав він з року в рік дві тисячі гривен Києву, а тисячу гривен роздавав [дружині] в Новгороді. І так давали всі посадники новгородськії. А Ярослав почав цього не давати Києву, батькові своєму. І сказав Володимир: «Розчищайте дорогу і мости мостіть»,— бо хотів іти на Ярослава, сина свого, та розхворівся.
Року 6523 [1015]. Хотів іти Володимир на Ярослава, Ярослав же послав за море і привів варягів, боячись батька свого. Але Бог не дав дияволу радості. Володимир розхворівся, в той час у нього був [син його] Борис, а печеніги пішли походом на Русь. Володимир послав супроти них Бориса, а сам розхворівся ще дужче. Від цієї хворості і помер в липні місяці, у п’ятнадцятий день. Помер же Володимир, великий князь, на Берестові, і смерть його приховали, бо був у Києві Святополк.
Сторінка 1 з 3






|